Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 914/705/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Жовківське лісове господарство"на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2016та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016у справі№ 914/705/16 Господарського суду Львівської областіза позовомКерівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Купичвільської сільської ради Жовківського району Львівської областідоДержавного підприємства "Жовківське лісове господарство"про за участю від позивача: від відповідача: відшкодування 103296,95 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, ОСОБА_4, не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2016 у справі № 914/705/16 (суддя Трускавецький В. П.) позов задоволено повністю. Стягнуто із Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30% - 14275,92 грн., до спеціального фонду обласного бюджету Львівської обласної ради в розмірі 20% - 9517,28 грн., до спеціального фонду місцевого бюджету Купичвільської сільської ради Жовківського району Львівської області в розмірі 50% - 23793,19 грн. шкоди із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 (у складі колегії суддів: Малех І. Б. - головуючого, Желік М. Б., Марко Р. І.) рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2016 у справі № 914/705/16 Господарського суду Львівської області залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2016 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/705/16 Державне підприємство "Жовківське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/705/16, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Купичвільської сільської ради Жовківського району Львівської області до Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" про відшкодування 103296,95 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства - відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного Управління МВС України у Львівській області від 13.11.2014 № 5/5023 в межах провадження оперативно-розшукової справи № 101 від 20.06.2014 проведено заходи на попередження та виявлення правопорушень у лісовій галузі в Велико-Мостівському лісництві ДП "Жовківський лісгосп".

Виявлено незаконну рубку на дільниці № 6 Велико-Мостівського лісництва, що підтверджується актом раптової ревізії № 3 від 14.11.2014. Відповідно до переліку польової відомості щодо самовільно зрізаних дерев у кварталі № 58 - зрізано 11 дерев на суму 47586,39 грн.

Завдана шкода визначена відповідно до "Такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями, громадянами незаконною рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. Визначено розмір шкоди у сумі 47586,39 грн.

На території Купичвільської сільської ради Жовківського району розташований квартал № 58 площею 78,0000 га) Велико-Мостівського лісництва, що підтверджується довідкою ДП "Жовківське лісове господарство" від 21.03.2016 № 09-19/271.

Як вбачається із матеріалів базового лісовпорядкування Велико-Мостівське лісництво є користувачем земель лісового фонду.

Як вбачається із листа Купичвільської сільської ради від 26.04.2016 № 108 та викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації земель купичвілської сільської ради на території цієї сільської ради знаходиться 972 га земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП "Жовківське лісове господарство". Квартал № 58 Велико-мостівського лісництва ДП "Жовківське лісове господарство" розташований на адміністративній території Купичвільської сільської ради. Зазначена інформація також підтверджується матеріалами базового лісовпорядкування, долученими до матеріалів справи.

Вироком Жовківського районного суду Львівського суду від 16.01.2015 встановлено, що ОСОБА_7 (майстер лісу майстерської дільниці № 6 ДП "Жовківський лісгосп") у весняно-осінній період 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення, допустив самовільну рубку 30 дерев, з них 10 дерев породи дуб та 11 дерев породи сосна, загальною кубомасою 21,58 м3 на загальну суму 103296,95 грн. в кварталах № № 58, 59, 60, 63 Велико-Мостівського лісництва ДП "Жовківський лісництва", внаслідок чого було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та навколишньому природному середовищу. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України і призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 350 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5950,00 грн. в доход держави без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Відповідно до пункту 3.1, 6.2.1 Статуту ДП "Жовківське лісове господарство" (затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 26.11.2007 № 742) підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Обов'язком підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ "Завдання та обов'язки" Посадової інструкції майстра лісу лісництва ДП "Жовківський лісгосп" (затвердженої 03.01.2008 директором ДП "Жовківський лісгосп") майстер лісу здійснює контроль за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Відповідно до частини 1 пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Статтею1166 Цивільного кодексу України передбачено загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

При встановленні наявності чи відсутності у діях відповідача протиправної поведінки (дії або бездіяльності) суд враховує таке.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка Велико-Мостівського лісництва квартал 58 виділ 6 знаходиться у користуванні ДП "Жовківський лісгоп", площа ділянки за матеріалами лісовпорядкування 78,0000 га.

Факт незаконної вирубки дерев на земельній ділянці кв. 58, що знаходиться на території Купичвільської сільської ради Львівської області та перебуває в постійному користуванні відповідача, підтверджено актом раптової ревізії № 3 від 14.11.2014, польовою переліковою відомістю дерев від 14.11.2014 та розрахунком розміру шкоди, які складені ДП "Жовківське лісове господарство". Зазначений факт встановлено у вироку Жовківського районного суду Львівського суду від 16.01.2015 справа № 444/24/15-к.

Відповідно до ч. 4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що не потребують доведення обставини справи в частині факту спричинення шкоди державі, її розміру, особи, яка винна у такому спричиненні та того, що вказана особа (ОСОБА_7.) станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем.

Факт розміру шкоди та наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння трудових відносин між ОСОБА_7 (обвинуваченим у справі № 444/24/15-к) та ДП "Жовківське лісове господарство" підтверджується відповідачем, зокрема у інформації від 31.03.2016 вих. № 09-04/322.

Відповідно до ч. ч.3, 4 ст.17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Відповідно до статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України).

Відповідно до п. п. 1, 5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників та порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Судами встановлено, що відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі № 907/535/13, від 14.10.2014 у справі № 906/249/14, від 12.11.2014 у справі № 914/1138/14, від 27.07.2015 у справі № 927/850/14 та від 30.07.2015 у справі № 927/56/15.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 у справі № 25/207).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

Під час вирішення спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами під час проведення перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Таким чином прокурор в інтересах держави в особі позивача не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014 у справі № 906/249/14.

Суд апеляційної інстанції правомірно погоджується з висновком суду першої інстанції, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2015 у справі № 927/850/14, від 30.07.2015 у справі № 927/56/15, від 08.10.2015 у справі № 912/1676/14 та від 28.10.2015 у справі № 909/132/15.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п. 9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013 № 128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/705/16 Господарського суду Львівської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/705/16 Господарського суду Львівської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2016 у справі № 914/705/16 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/705/16 Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/705/16 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Вовк І. В. Малетич М. М.